Отже, за вікном останні дні грудня 2016 і вже наступила саме та пора, коли згадують набуті скіли, 
пройдені життєві уроки, стоптані стежки, прочитані книги, та врешті пережиті прекрасні моменти та емоції. 
Загалом, рік видався прекрасним та сповненим масою всього нового та цікавого, перепробувала і навчилась стільки, що аж уххх (дуже тішиться). 
Досі не можу повірити, що з однією людиною може відбутися стільки всього доброго за такий короткий період часу ! Побачила море (вперше за 18 років, до речі), весняні гори, влаштувала марафон Star Wars, просиділа практично всю зиму і трохи весни в анатомці з наформаліненими органокомплексами, ох, розіслала листівки, побувала на лекції британського нейрохірурга – Генрі Марша (навіть можу похвалитися автографом), влаштувала собі free – day серед тижня і пройшлась музеями, аж якийсь спокій здобувся. 
Сталось чудо – купила перші ліпші джинси, які приміряла, зрозуміла, що щось справді хороше для себе можемо зробити лише ми самі, завела нарешті блог, повен гарноти, принаймні я так думаю.
Наступило вісімнадцятиліття, якого спершу чомусь дуже боялась, а потім провела його в тісному колі друзі за лате з тортом і всі страхи зникли (і та, цифра в паспорті ще не робить нікого дорослим). Відпустила зі свого життя багато людей, ні про що не шкодую, все пішло лиш на краще, як і мало бути, почала малювати акварельками, наполювала колекцію листівок, яку дуже лю, зрозуміла, що якщо хочеш квітів – купи (досі тішить весняний темно-фіолетовий тюльпан), навчилась складати орігамі – журавликів, відвідала серію лекцій Quantum Макса Кідрука і дізналась трохи цікавого з фізики, 
вперше викликала поліцію, пошвендяла по театрах, правда у філармонії та опері по разу (але обіцяю виправити), надивилась на заходи сонця вдосталь, їла піцу на Марсовому полі і вчила латинь, отримала корону, виростила сукулент, який дуже давно хотіла, 
почала бігати, сходила до Міхалка на акустичний вечір, ще для мене цей рік став роком готування смакоти, стільки всього нового і смачного навчилась аж пищу (з улюбленого – паста з печерицями, сирна зупа, фруктові галети, печиво, запечене м’ясо і королева – вівсянка зі всім-всім). Ще минув рівно рік від випуску, оцінила смакоту смузі, вперше давала свідчення поліції, пережила ну дуже трешову нічку у Славсько, знову загоріла як дурко, отримала досвід роботи у кардіологічному та травматологічному відділеннях госпіталю, з’їздила на Зашків – фест (саме там були найчарівніші заходи сонця), 
потоваришувала з тьмою хіміків, вивалялась в болоті по коліна, промокла до нитки, була обсипана холі – фарбами з ніг до голови, та повернулась без пригод : ) Затусила з виконавцем, потримала в руках ствол (тсссс), був стоп з дівчиною, зв’язала шарф, прогулялась по колії, нюхала нічний весняний цвіт, заробила перші гроші своєю працею, загубилась в горах,
походила із загіпсованою лівою рукою, наїлася весняних ласощів по зав’язку, втратила кудлатого друга, пробігла Боржаву за день, була сама у вагоні потяга, побачила аж 2 величенькі водоспади і трохи більше маціпих, побувала у Чернівцях і відповідно у українському Гогвортсі, пережила 12 годин загального вагону, продала квиток на фестиваль, бачила будинок – корабель, півроку тому познайомилась з Н, і тепер ми більше не розлучаємось надовго, проводила сонце на Лисій Горі, 
ходила замотана у плед по чужому місті, прожила незліченну кількість днів у наметах, будувала піщаний замок, бачила чайок, об’їдалась чорницями (навіть для мами привезла, дрібниця якась, але досі пам’ятаю ту радість). Проводжала нічні літаки у аеропорту з оливковими булочками, оптимізувала час, бродила Франківськом, ночували серед гір з киянами, їла паштет у невідомих двориках у Калуші,
співала пісень під гітару на даху багатоповерхівки, шлялась по Личакові, збирала ракушки, бродила серед туману в горах, була вище хмар, грілась біля вогню літніми вечорами, збирала гриби і малину, проводжала потяги, скуповувала книгарні, волонтерила, жила на кафедрі біохімії, прогулювалась Мармаросами та горганами, грілась чаєм в гуртожитках. І взагалі, 2016 для мене то рік контрастів – обідаєш ти у Найдорожчій ресторації Галичини, а на вечерю в тебе дешева піца, або зараз ти у Опері, а через 2 години вже граєшся мафію, працюєш у Леополісі, тобі стукають у віконце і годують шаурмою, дивина та й годі. 
Ще придумувала подарунки, мочила ніжки у морі, збирала ракушки, облазила все закулісся театру Курбаса, обіймалась з Андруховичем, читала Жаданові вірші білоруською, подружилась з Гудімовим і нарешті запам’ятала як виглядає мій декан (напевно). 
Ще часто пакувала наплічники, навчилась ловити моментом і навіть трохи частіше радіти життю просто так, пройшлась по всіх вагонах потяга, зайнялась йогою, назбирала ракушок, постопила вдвох з Н, бачила сніг влітку, побігала по глибоченному снігу, тримала в руках малого їжачка і дізналась, що вони люблять морозиво, бачила Депеш Мод, слухала Савку, робила красиві фото, знайшла улюблений фільм, майже перестала боятись змін – обстрижене волосся по вуха і дірка в хрящику – от яскравий приклад. 
Бачила мольфара, ходила кордоном, купалась в Черемоші, губила квитки на потяги, потрапила нарешті на Дай дарогу ! і похнюпила носа під весняного Піанобоя, відпочила на Шипоті. Ходила по підвісному мості, спала на плечі, гралась настільний футбол, дивилась фільм у парку, грілась біля буржуйки, була капітаном корабля, зустрічала морський світанок, полювала кавуни, відвідала Woodstock, зловила соліста Мері, грілась 39 – градусною температурою влітку, ласувала піцою на газоні, форум форумила, отримала улюблену листівку, вчилась грати шахи, ростила кактуса, читала книги, називала кота, вибігала з потяга серед ночі, збирала каштани до кишень, кидала в качок огірками, робила дурниці, проводила теплі вересневі вечори, отримала досвід роботи репетитором, привласнювала медіатори, тестила трамвай на Сихів, завалювала кафедральні тестування, виростила вазонок, пила чай з патанатомом, радісно чек-інилась у стоматолога, швендяла Одесою і ще масу незабутніх дрібниць, які роблять життя яскравим !
Загалом, я дуже вдячна 2016 року, що він у мене був і я в нього, ці триста з хвостом днів дали мені трохи краще розуміння того всього, що відбувається безпосередньо, як навколо мене, так і у моєму житті. У свої 18 і чючють я нарешті зрозуміла, що люди як з’являються в житті так і йдуть звідти, а залишаються лише кращі та свої, перевірені роками і всім-всім. І ще дякую тому шаленому року за кота, бо love is on the air, Ольцю, Дзвіню, Андрія з Андріаною, Сашка, Катю, Віку, навіть трохи за Володьку, і за маціпого Снеліуса !, ну та і шо вже, за одногрупничків теж дякую, і за те, що в мене виявилось зовсім не криві ручки, якщо ними правильно керувати, і за купку книг на полиці, ще за алергію на шоколад безмежно вдячна (нє). Ще б розказати чого я навчилась, але нє, зате знаю точно, що стала трошки кращою, ніж була рік тому. Щистя – радсті бажаю собі і іншим у наступному році, любіть !
там внизу те, що відбулось –
ingrechkawertust.wordpress.com 