Гори кличуть? Треба іти !

Мальовничі і водночас страшні та такі неблизькі Мармароси, о, як ми хотіли потрапити ближче до них ! І таки так, захотіли – потрапили, ось, і здається головна суть літа, хочеш – їдеш. Сама ідея Мармарос з’явилась минулого літа, рівно рік тому, коли ми десь далеко швендяли Чорногорою і планували куди ж то б вибратись наступного разу.fulzlvzrdn4 Ну от і додумались. Власне сам мармароський масив височіє на кордоні з Україною та Румунією, саме з тієї причини ми були зобов’язані зробити дозвіл у прикордонної служби за 2 тижні до подорожі *посилання як отримувати  дозвіл*- http://blog.karpaty.ua/marmarosi-iak-otrimati-dozvil/, та уточніть ім’я начальника прикордонної служби. Отже, нам майже вчасно зателефонували з приємним повідомленням того, що наш дозвіл готовий, і можна сміливо їхати до прикордонного пунку в с. Ділове. На годинниках вже показує вечір, а ми біжимо на вокзал в очікуванні чогось прекрасного.oh2myq2hucy Початковий напрям Львів – Солотвино (та, повний потяг забитий курортниками, як б це сумно не звучало), сумарний час в дорозі – більше 12 годин в загальному(!) вагоні, які ми ледве-ледве пережили. Було ще б дуже прекрасно, якщо б хтось (я) не загубив квитка, але все вирішилось доволі просто і ми з полегшенням розпочали свій довгий шлях. Їхалось спочатку гаряче, тоді вночі холодно, бо почав падати дощ зі зливами (а ми в гори зібрались), тоді боляче, бо важкувато їхати на твердих укрзлізничних полицях у позі зю, трохи сварливо, бо ж загальний вагон, але то все лише початок. Що дуже дивно, попри те все, нам вдалося позасинати на декілька годинок і хоч трохи набратись сил. me6umfb8uzkВиповзли ми з потягла близько 10 ранку наступного дня і почали активно довідуватись о котрій вирушає автобус з напрямом на с. Ділове, звідки власне і розпочинався наш маршрут. Прогулявшись трохи самим Солотвином, а це таки куротне містечко, нам не сподобалось абсолютно нічого, якісь суцільні контрасти на контрастах, на одній і тій ж вулиці прокладено дороговартісну бруківку, або просто асфальт, а через 20 метрів, вже розбита грунтова дорога, і так періодично. Та ж сама схема з архітектурою, можна сказати, що вона як естетична частина міста, відсутня, знову ж таки маса контрастів, то розвалена шевченківська хатина, то дорогий пентхаус з овернесмаком. ooswosoxbswІ ще про запах міста – це щось середнє між вареною сіллю і сіркою, на такого собі любителя, скажемо. Єдиний плюс псевдоцивілізованго міста є транспорт, гарненько прийшли на автостанцію, роздивитися графік, купили квитки(!), практично без запізнення приїхав наш транспорт, речі нам запакували до багажу і ми навіть сиділи. Їхати від Солотвино до Ділового приблизно годину, тому ми швидко добратись до пункту призначення. Вийшли ми прямо під прикордонним пунктом, зібрали документи і зібрались до самих прикордонників забирати свій дозвіл. Ходили ми попід ґратованим парканом хвилин 20, поки нас хтось помітив, і ще така цікава річ, що це, мабуть, найчистіша та найдоглянутіша територія всього Ділового з купою квітів, паркани сталеві, купа охорони, фото/відео забороняється(нас справді попросили видалити зроблені фото, але, але). Хотіли ми набрати води в дорогу, помирились до когось на подвір’я, в нас забрали порожні пляшки і повернули їх без води, але там був скарб – повні вінця смачнючих різних домашніх компотів (дуже вдячні цій прекрасній жінці, робіть добро).o6ri2nrptgs Діло підходило ближче до обіду і нам потрібно було поїсти, але ні, то ж були б ми, не заспокоїлись, поки не пройшли хоч трохи, не зважаючи на те, що сонце в зеніті і смажить,як в пеклі на сковорідці. Знайшли підходяще містечко і розпочали свою обідню трапезу, підзарядились (бутери Павлової ма – то любов), переодягнулись, гарно позашнуровували взуття, перепакували рюкзаки і вирушили на зустріч пригодам ! Спочатку було ну дуже гаряче, але потім трішки почало рятувати те, що ми залізли в лісову частину, добрий кавалок часу ми йшли повз ‘стрімкі потоки-ріки, де смерічок ген розмай !’, до слова, ті потоки- ріки – це був п. Білий, то все вгору і вгору, ніяких тобі полонин, тому в нас почав вмикатись режим равликів, але не надовго, бо то ж ми. x8sxrkqe-mПочались пригоди, замість довгого петляння ми, иии, ну як ми, Андрій, побачили короткий шлях (не по гарній дорозі, звісно) і вирішили вкоротити собі дорогу, в результаті ми залізли в кущі з болотом, колючками і ще хто зна чим, але ! то справді була коротша стежина. Увімкнули режим Флеша тоді, коли почули грім (мда, то був наш перший грім в горах, бо завжди в нас була гарненька погода), той день в горах був доволі коротким, і пройшли ми мало, бо вирішили аж по обіді. Так от, шукали ми гарне місце де б то розкласти намета, йшли ми йшли, навіть трохи під дощиком, підкріплювались сухофруктиками (то найкраща піч для перекусів в горах, ну, ми кращого чогось не пробували), робили лимонне пійло (1.5 л води і цілий лимон, активно збовтуючи і мммм, лісовий запах, п’єш таку каламутину і пити ще довго не хочеться, загалом, добре втамовує спрагу).f_zsxvmwq60 Ну і як показує нам локація знайшли ми ночівлю на полонині Лисичій (то ще до Попа – Івана Мармароського), ще чисто теоретично, ми могли б в той день на нього піднятись, але не ризикнули через жажливу видимість і туман. Полонина Лисича – то ідеальне місце для ночівлі в наметі, навколо море чорниць (навіть на нашій ‘веранді’ , можна було їх їсти, не вилазячи з намета), гарний краєвид, навіть дрова менш-більш сухі можна було знайти, місце для вогнища гарне і практично без горбів в наметі. g14gkneaxe8Приготували щось схоже на вечерю (смачнючу-смачнючу, до речі, бо як макарони з м’ясом можуть бути бридкими?), з’їли приємний бонус у вигляді шоколадної пасти з ‘Марією’ і поховалися в наметі. На вулиці 7 вечора, ще майже світло, а ми вже спати залізли. Щоб виправити ту несправедливість, довелося нам ще трохи побушувати і вирішити почати шукати зубну пасту (про біль: то коли взяв зубну пасту, відкриваєш чохол від зубної щітки, а її там нема ! ). Знайшли ще якихось цукерок в кишені спальника і швидко заснули. 77dnsm0kv5cМали прокинутись ні світ, ні зоря, але знову трохи наспали забагато (прокинулись близько 9-10), що для гір неприпустимо, тим більше у не дуже сонячну погоду. Зробили вівсянково-чорничне снідання (Андрій, привіт), розгребли тумани навколо нас і сміливо вирушили в дорогу (ми ще не знали, наскільки цей день, а саме рівно середина літа, 15 липня, буде дивним). Адекватна ціль дня – покорити г. Піп- Іван Мармароський, не зовсім адекватна – добігти до г. Стіг (так-так, саме добігти). Розпочався маршрут з найкрижанішого джерела евер, набрали водиці, вмились, піднялись трохи вище і побачили їх ! величезні кам’янисті брили мармароського гірського масиву, та ще й в хмарах і тумані.trt8-9qfixw Загалом, погода в той день була дивовижна, ніякого пекучого сонця і холодного дощу, загалом клімат саме для мандрів горами. Йшли ми більшість шляху попри прикордонні стовпці (це дивне відчуття, коли зліва – гарнезна карпатська Україна, а зліва – повністю затягнута туманом і полонинна частина Румунії). Дуже було приємно зустріти парочку десь за 50 і згадати, що “love is in the air” і помандрували ми далі. На дворі 15 липня, ми зиркнули вниз біля самого Попа, а там гірка снігу ! Бруднуватого, але снігу, уявляєте, сніг в серединині літа. От любимо гори, бо вони завжди дивують. Покорили нарешті нашого другого Попа ! Відчуття ще ті, вершина гори не схожа ні на одну з тих, які ми підкоряли до того. r3d0023qmogЗ дуже монолітних кам’янистих брил, покритих мохом і лишайниками, по яких дуже гарно можна собі полазити. Часу обмаль, тому ви вирушили далі, спуск доволі крутий, переважно змійками, спускалися нічого собі не підозрюючи, сміялись, робили маленький перекус сухофруктами і помітили здалека жовту пляму. Спустилися нижче, зрозуміли, що то людина. Цей мужчина був віком десь за 60, у вишитій сорчці і штанях, схожих на шаровари, представив себе нам українським дзен-буддистом-мольфаром (і така нездійсненна мрія, як зустріти в горах мольфара вмить здійснилась !)0nu6vcascmo Розповідав Він доволі багато про себе, як ми дізналися і що запам’ятали то це те, що Він мандрівник з Києва, проводить кожного року ціле літо в пошуках ‘чогось’ в горах, молиться і медитує (не знаю, може хто помічав на вершинах Карпат такі рівненько наскдадані купки каміння, так от, це місце для молитви цього монаха). Він колишній викладач музики у Санкт – Петербурзі, розповідав про свої учнів, про те, як Його радянська влада заслала до психіатричної клініки, про його ставлення до природи, загалом, ми просиділи з ним години 2, мабуть, на кінець ми були шоковані, бо ніхто з нас в таке не дуже вірить, але наскільки ж Він детально описав, що кожен з нас собою являє ! Сказав, навіть хто найрозумніший (з вигляду не визначиш, бо нас двоє окулярників) і всякі такі деталі, які знаємо лиш ми. Загалом, то дуже були дивні відчуття, ну дуже. cc4vhxyvgeyЩе зробили фото і Він попросив передати цю знимку його учениці зі Львова – Марії Триліс (цілком реальна людина), бо Він не користується ніякими засобами зв’язку, каже, що перебивають дуже йому зв’язок з небом. Годину, чи навіть більше ішли ми мовчки, бо нічого було говорити після такої доволі дивної зустрічі, поки мовчання не перебили прикордонники. Два такі доволі собі колоритні мущини, обоє у військовій формі (не знаю чому я запам’ятала саме це, але от: вони були якісь дві прямі протилежності – один такий класичний дядько – гуцул з полонини, розмовляв такою чистою закарпатською говіркою, в розхристаній сорчці, а інший –  на вигляд дуже статний, російськомовний, він, до речі, перший кинувся до нас перевірити чи є в нас документи, почав детально звіряти номери паспортів, і всі такі деталі; а дядько гуцул – прикордонник з полонини спитав чи була гарна дорога, уточнив чи після нас ідуть ще якісь мандрівники, побажав гарної погоди і дороги, отак ми і розійшлись). То був овернасичений день, от спустились ми з Попа і за логікою речей, стежина мала б бути пологою і прямою, але та де там ! 5pm0qhjzmhuМи ще годин дві ішли виключно вгору, потім зустріли отару овець з дзеленткаючими дзвониками на шиї (наробили шуму на всі гори), сіли на перекус, пра ледве потім поставали, бо важко різко робити привали під час інтересивного руху (щоб ви собі розуміли, за той день було пройдено 30 км, 30 км пішки !, уявляєте ?). Неадекватну місію ми успішно провалили, бо до Стога ми таки не дійшли, бо вже  почало смеркати і ми шукали де б зупинитись на ночівлю (а, ще почало легко гриміти), знали б тільки яка навколо краса ! Довелось спуститися трішки нижче (до підніжжя г. Ненєска, або Міка Маре, хто як її називає). Локацію ми вибрали доволі вдалу, бо поруч було джерело, але трохи моторошнувату, бо недалеко від нас зупинились теж якісь мандрівники, мокрі дрова навколо (о, як ми розпалювали той вогонь), м’яка земля з мохом, яка провалюється.lfuxiqg2izw Загалом, ‘зігрілись’, поки готували вечерю позалазили до спальників і сопіли. На вечерю в нас було щось дещо дивне – гречкомакарони !( ми нормальні, просто залишилось ще трохи макаронів, а суто цією порцією ми б не наїлись, тому вирішили взяти ще гречки до них). Вийшло доволі смачно, ще добавили рибних консерв, наварили чаю зі згущиком і почали вкладатись спати, а ще навколо був страшенний туман, крізь якого не те що майже нічого не було видно, але і пробиратися було складнувато. imjqp1x9olsТак от, позалазили всі до намету і спальничків, загрілись трохи, позасинати встигли, але пригоди цього дня на цьому не закінчились. Прокинулась я серед ночі в панічному приступі, бо почалась жахлива гроза (без перебільшень, найбільша в моєму житті), блискало і гриміло так, ніби от-от і небо б звалилось на землю, а ми не в найкращому місці, в якому потрібно перебувати підчас грози ( височенно в горах, під поодиноким деревом, близько біля води з мокрими речима, металевим посудом і ало ! з поувімкуваними телефонами на ніч). 5w8yocivnguБачили б ви що то почало творитись, серце виривається, ми починаємо як дикі шукати ті телефони хтозна де, пробуємо щось вимикати, воно не вимикається, а воно все блискає і блискає, земля дрижить, я зарилась носом в спальника і чекала коли то все закінчиться. Закінчилось таки не так страшно, як нафантазував мій мозок, врешті, я просто заснула, і прокинулась вже аж зрання. Ранок був з тих «кращих».  Хододно, мокро, речі ще не висохли з попереднього дня, і увага ! треки, які я так так старанно сушила біля вогню за ніч намокли (при чому не два, а лиш один), бо поганенько були заховані всередину до намету. zgcrq_rxtdcВирішили набрати води в дорогу і вирушати не снідавши, туман навколо був страшнючий, ніколи ще такого не бачили, старались далеко один від одного не відходити, бо б згубились. Минуло трохи часу відколи ми розпочали свій шлях, погода все не змінювалось, було все ж так мокро і волого, раптом ми зустріли ще одну купку мандрівників(не уявляєте, як зраділи, бо дуже мало зустрічали),вони якраз зробили привал, а ми прямували далі, тоді ми зробили привал, а вони вирушили, отак -от ми з ними грались у доганялки (читати: розважались як могли). ddnwupdgqvsДо слова, взуття мокре до нитки, та і ми самі не першої сухості. Ох, а основим планом на день був Стіг та Піп – Іван Чорногірський. До Стога ми добрели доволі швидко (насправді ні), по дорозі погодні умови умудрились ще більше погіршитись, так-так, до цього всього додався ще холоднющий поривчастий вітер, ну і до краси картини до того часу ми харчувались лиш сухофруктами. Ах так, самого Стогу, як гори, можна так сказати, що ми і не відчули, бо очікували якусь позначку, чи будь-що, що традиційно знаходиться на вершинах, загалом, з цього списку ми нічого не побачили, лиш була стара іржава металева брама (любимо ми дивину). Побачили ми ще отару овець і гуцульську колибу з надією на те, що зараз поласуємо бринзою і поп’ємо молочка, але нічого приготованого не було, тому ми “пообідали” водичкою з лимонами. wdtrsvara-0Погода трохи покращала, мряка чи то дощ перестали падати, і ми вже потроху були в надії, що Піп – Іван вже близенько, навіть здавалось, що ми його здалека бачимо, але не тут то було. То круті спуски, то круті підйоми, врешті ми вже не витримали і нарешті зупинились збирати чорниці, руки, обличчя, весь одяг, загалом все, що можна було замастити – замастили, але трохи відпочили і поїли. Ще після години – двох ходьби ми побачили його – Піп вже близько, подумали ми, та не знали що нас чекає. Ішли вгору і вгору, спершу було дуже радісно, адже ціль близько, а тоді стало якось не по собі, бо дорога перетворилась в суцільні каменюки розмірами не менше двох – трьох метрів і ми трошки розділились, тобто ми троє відірвались вперед, а Ольця з Андрієм ішли позаду. v0jzmgwdqoeДо красоти каменів видимість погіршала настільки, що ми взагалі чудом бачили самі себе, ну і на висоті додався страшенний вітер, нас просто валило з ніг, але ми пересувались (старались) доволі швидко як для таких умов і зрештою вже всі разом вилізли на вершину Попа. Обсерваторію було ледь помітно, мокро, жахливо холодно, ми не снідали та толком не обідали, та й і сил в нас було не дуже, проминали ідеї навіть заночувати в самій обсерваторії, але там проводилися реставраційні роботи, тим самим це спонукало нас зійти з Попа (бо ночувати на вершині – двотисячнику не найкращий варіант, нас, як мінімум, здуло б вітром). zg_hadby14kПоки сходили з гори – то були найсильніші пориви вітру евер ! Ще так ніколи від землі вітер не відривав (навіть під час весняного походу на Парашку), йшли повільно, обережно, бо мокро, тому трохи довше, ніж очікувалось, але все таки поки ми спустились, то погода налагодилась (хоч дощити перестало), обрали місце для ночівлі, до речі, від нього при світлій погоді було видно Білого Слона. Одразу ж роздобули воду, попробували розкласти багаття з дров, які були мокрі, так, в нас (в Андрія з Павлом) ті скіли вже дуже добре прокачані. Але голодні ми були ну дуже, тому витягнули пальника і тим самим прискорили процес приготування їжі, але вирішили, що куди ж ми без вогню, тому все таки зробили його схожим на вогонь і атмосферно посиділи вже традиційно зі згущиком і чайком та розмовами, заодно і одяг трохи підсушили. Вляглись спатки з думкою, що зрання не треба прокидатись вдосвіта, бо часу у нас вдосталь і то було прекрасно, а як ж ми тішились теплу. О, і в ту ніч був неймовірний місяць ! Потягнулись, поснідали, зібрались і гайда  в дорогу.f1baibgnrl8 Йшли не дуже поспішаючи до Дземброні, а звідти, вже як карта ляже. Ішли через Вухатий Камінь і побачили таку карсу, що навіть не снилась, ми були в хмрах, над хмарами, і ще над нами були хмари та й іноді дощило. Видовище – просто вау ! І знаєте що ще одне з найбільш прекрасного цієї подорожі? Минулого року ми шлялись Чорногорою і сфотографувались на брилах каменів,  і от, ми знайшли цей камінь і зробили фото з різницею у рік ! Тішились, як малі діти. Приємно, все ж в горах повертатись, навіть випадково,але у вже знайомі місця. На той час погода була вже зовсім чудова, ні палючого сонця ні дощу – те, що треба для мандрівки. 56knwdricluСпустились вже  практично в саму Дземброню і вирішили снідати (так-так, ми знову цього не зробили раніше) зробили смакоту з пластівців і вівсянки – наше снідання чемпіонів. Трохи повалялисьще там не дуже поспішаючи вирушили в село, по дорозі зайшли в “сирну колибу” і купили собі омріяного сиру бринзи, з’їли також вже для нас “Бобового дерева”, не передати, який той сирочок був божественний, я, не гаючи часу накрутила з нього кульок (чим не розвага) і ми стали ще дужче його наминати. Просиділи під деревом хвилин сорок, і вже за півгодини ходу ми опинились в селі. Ну і знову за своє ! qhz-sdsnn-cНакупили вареників, але ледве встигли їх доїсти, бо зловили машину на нашу наступну точку – Бистрець, довезли нас туди, тоді трошки мусили тупцяти пішки,назбирали малини і подружились з собакою, як завжди. Далі достопили до Красного, там вже протікає Чорний Черемош, в який ми не могли не позалізати і не похлюпатись. Залізли ми у водицю і ах, яке то чудове відчуття ! Пробавились там теж не мало часу, висохли і пішли вже стопити далі до Ільців, а з Ільців вже можна сказати, навіть цивілізовано, автобусом, до Ворохти. У Ворохті опинились ми вже ближче до вечора, бо потроху темніло, знову знайшли собаку (поняття не маю чому вони нас так люблять) і що ми вирішили? Правильно ! Знову поїсти.zb7niszxuoi І ще, впродовж кожної подорожі ми визначаємо чого нам найбільше хочеться, тим себе і винагороджуємо в кінці. Цього разу королевою вечора стала прекрасна піца. Як ми її об’їлись, ох як об’їлись, загалом, вм’яли по півтора – дві великих штуки і попили смачних коктейльчиків (до слова, у Ворохті смачнюча піцуля). Вирушили до вокзалу, трохи пройшлись містечком, але до потяга у нас залишалось купа часу, тому вирішили як істинна еліта поспати на вокзальній підлозі. Але це виявилось надскладною місією, оскільки на “Раховоз” повно люду, всі жужать собі під носа, ще й трапився нам дуже цікавий мужчина, який охоче вирішив кричати про те, як ж то важко живеться, загалом, поспати важкувато. Як не важко зрозуміти, у будь-якій незрозумілій ситуації – пора їсти !Вполювали собі смакоти і почали їсти (по дорозі ще разок закріпили наші результати намокання і потрапили під дощ), тоді до нас вирішив прив’язатись собака (ух, ну скільки можна).ynlilkqmvig Але цього разу це було якось не дуже мило,тобто мило,але не до кінця, як завжди, загалом, та псіна вирішила спати виключно на нас,між нами, або гризти карімати, але то не найбільший фейл, найбільший – то те, що ця нагла морда поки я дрімала розв’язала шнурки, вкрала кеди і вибігла прожогом з вокзального приміщення, ледве догнали. Побродили ми ще по страшненькому райончику, злякались і повернулись валятись на каріматах, ох. А собака повертався все знову і знову,в кінцевому результаті, коли ми думали, що він втік картина маслом виглядала десь так: прокидаєшся на підлозі на вокзалі серед ночі, а тобі обличчя вилизує пес, буеее. Приїхав наш довгоочікуваний “Раховоз”, одразу ж повлягались спати, навіть не говорили, такі втомлені були вже. Проспали аж до рання, і аж на львівському вокзалі усвідомили, яка ж то була така масштабна та захоплююча пригода !
І плюс одна здійснена мрія !  Тішимось !
маршрут: https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1yt1U0Hpn3EJhMX86xsvn5mSRaps&ll=48.094247682410966%2C24.40313458442688&z=10
ще отаке бачили:

2 thoughts on “Гори кличуть? Треба іти !

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s